Гамак в патио

Беседы у камина - это форум, подразумевающий самые различные темы - на то они и беседы.
Тут нужно сказать, что администрация форума, делая над собой нечеловеческое усилие, позволяет в "беседах" касаться даже тем не очень близких к Парагваю (своей, администрации, единственной любви) и единственное требование, как в каждом уважающем себя доме - не выходить в беседах за рамки приличий.
Напитки, сигары, сладкое/десерты, камин и удобное кресло, диванчик... - чего еще для поболтать?
Аватара пользователя
unamarmota
Сообщения: 1665
Зарегистрирован: 18 май 2011, 17:20
Откуда: Асунсьон - Парагвай
Контактная информация:

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение unamarmota » 19 ноя 2011, 09:33

Друзья прислали очень удобное для парагвайского ума (не забывайте, что на каждого, включая младенцев и стариков, жителя Парагвая приходится две коровы!) объяснение экономик:

Tan sencillo como esto:

Socialismo:
Tú tienes 2 vacas
El estado te obliga a darle 1 a tu vecino.

Comunismo:
Tú tienes 2 vacas.
El estado te las quita y te da algo de leche.

Fascismo:
Tú tienes 2 vacas.
El estado te las quita y te vende algo de leche.

Nazismo:
Tú tienes 2 vacas.
El estado te las quita y te dispara en la cabeza.

Burocratismo:
Tú tienes 2 vacas.
El estado te pierde una, ordeña la otra y luego tira la leche al suelo.

Capitalismo tradicional:
Tú tienes 2 vacas.
Vendes una y te compras un toro..
Haces más vacas.
Vendes las vacas y ganas dinero.
Luego te jubilas rico.

Capitalismo moderno:
Tú tienes 2 vacas.
Vendes 3 de tus vacas a tu empresa que cotiza en bolsa mediante letras
de crédito abiertas por tu cuñado en el banco.
Luego ejecutas un intercambio de participación de deuda con una
oferta general asociada con lo que ya tienes las 4 vacas de vuelta,
con exención de impuestos por 5 vacas.
La leche que hacen tus 6 vacas es transferida mediante intermediario
a una empresa con sede en las Islas Cayman que vuelve a vender
los derechos de las 7 vacas a tu compañía.
El informe anual afirma que tú tienes 8 vacas con opción a una más.
Coges tus 9 vacas y las cortas en trocitos.
Luego vendes a la gente tus 10 vacas troceadas.
Curiosamente durante todo el proceso nadie parece darse cuenta que, en
realidad, tú sólo tienes 2 vacas.

Economía japonesa:
Tú tienes 2 vacas.
Las rediseñas a escala 1:10 y que te produzcan el doble de leche.
Pero no te haces rico.
Luego ruedas todo el proceso en dibujos animados.
Los llamas ‘Vakimon’ e incomprensiblemente, te haces millonario.

Economía alemana:
Tú tienes 2 vacas.
Mediante un proceso de reingeniería consigues que vivan 100 años,
coman una vez al mes y se ordeñen solas.
Nadie cree que tenga ningún mérito.

Economía rusa:
Tú tienes 2 vacas.
Cuentas y tienes 5 vacas.
Vuelves a contar y te salen 257 vacas.
Vuelves a contar y te salen 3 vacas.
Dejas de contar vacas y abres otra botella de vodka.

Economía china:
Tú tienes 2 vacas.
Tienes a 300 tíos ordeñándolas.
Explicas al mundo tu increíble ratio de productividad lechera.
Disparas a un periodista que se dispone a contar la verdad.

Capitalismo americano:
Tienes 2 vacas.
Vendes una y fuerzas a la otra a producir la leche de cuatro vacas.
Te quedas sorprendido cuando ella muere.

Economía iraquí:
Tú no tienes vacas.
Nadie cree que no tengas vacas, te bombardean y te invaden el país.
Tú sigues sin tener vacas.

Economía india:
Tú tienes 2 vacas.
Las pones en un altar para adorarlas.
Después sigues comiendo arroz al curry.

Economía suiza:
Hay 5000000000 vacas.
Es obvio que tienen dueño pero nadie parece saber quién es.

Economía francesa:
Tú tienes 2 vacas.
Entonces te declaras en huelga, organizas una revuelta
violenta y cortas todas las carreteras del país, porque tú lo que quieres son 3 vacas.

Capitalismo italiano:
Tienes 2 vacas.
Una de ellas es tu madre, la otra tu suegra,
¡¡maledetto!!!

Capitalismo británico:
Tienes 2 vacas.
Las dos están locas.

Economía española:
Tú tienes 2 vacas, pero no tienes ni idea de donde están.
Pero como ya es viernes, te bajas a desayunar al bar que tienen el Marca.
Si acaso, ya te pondrás a buscarlas el miércoles después del puente de la Purísima..

Lo que no entiendo es cómo no hemos solucionado aún los problemas del Mundo, si sabemos las causas…

Попутно отметьте, что как все-таки уже устоялось в умах :sorry : русские и водка - неразделимы. :nea

Аватара пользователя
unamarmota
Сообщения: 1665
Зарегистрирован: 18 май 2011, 17:20
Откуда: Асунсьон - Парагвай
Контактная информация:

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение unamarmota » 18 фев 2012, 14:59

Созрели у меня в патио плоды Монстеры делисиозы (Monstera deliciosa). Они год созревают после цветения – до новых цветов.
В русском интернете пишут, что плоды называются ягодами и что: «полностью созревшие плоды Монстеры привлекательной имеют бананово-ананасный вкус и употребляются как десерт». Запах, как по мне, действительно похож, больше ананасный, все-таки, но вот «отзывы» о вкусе меня как-то не убедили. Чувствуется, что пишущий получил информацию из интернета, а не от собственных вкусовых рецепторов. Допекать парагвайосов вопросами как-то не решился ибо никто тут не относится к ней, как к плодовому растению.
Посему, помятуя так чтимый коренными парагвайцами закон сельвы «незнакомого в рот не запихивай», я от дегустации созревшего продукта отказался.
А пах действительно хорошо.
Зреют новые на следующий год. Хоть настоящих буйных мало, как пел Владимир Семенович, но вдруг заглянет кто из желающих отведать?
IMG_1338-1.jpg
P2180001.JPG
P2170017.JPG

Аватара пользователя
olega
Site Admin
Сообщения: 188
Зарегистрирован: 22 ноя 2010, 13:46
Откуда: Москва - Асунсьон
Контактная информация:

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение olega » 18 фев 2012, 17:13

Поосторожней!!!
Насколько я знаю - монстера в некоторой степени ядовитое растение.

Аватара пользователя
unamarmota
Сообщения: 1665
Зарегистрирован: 18 май 2011, 17:20
Откуда: Асунсьон - Парагвай
Контактная информация:

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение unamarmota » 03 мар 2012, 08:15

Суббота... В России день тишины. Не совсем понимаю, зачем такое название? А, но импорта нам тут... У нас, слава Богу, и так тихо.

Прочитал вот в блоге у И.Карпы - одной украинской писательницы забавную статейку-размышление-наблюдения автора за милыми соотечественниками, любящими перелеты дешевыми авиарейсами. Вспомнилась почему-то наша форумчанка, рекламнувшая тут уругвайскую Pluna за дешевизну и наказанная ею же отменой обратного проплаченного рейса без всякого предупреждения.
"Дешевая рыбка - ... уха" говорят в Украине.
Впрочем, почитайте-ка лучше И. Карпу - не в авиакомпаниях дело. Пустили бы до Парагвая пригородную электричку с киевского вокзала - уверен, что не пустовала бы.
:bye2

Неосовок
03.03.2012
Ірена Карпа

Пам’ятаю, як довго я і мої друзі скреготали зубами з приводу того, що з України не літають бюджетні авіалінії і на подорожі доводиться витрачати значно більші гроші, ніж буржуям-європейцям. І от нарешті кілька років тому дешеві перельоти таки проникли на не дуже простий і гостинний український ринок.

І, власне, завертілося: ми літали за 9 гривень до Львова, за 100 - до Осло (ну, майже до Осло, бо з аеропорту ще було сто кілометрів електричкою, і коштувала вона вчетверо дорожче за сам переліт...), влаштовували собі акції “доберись у прекрасне місце, з’їж там бутерброд і постав галочку" тощо. Дорвалися пацята до корита, одним словом. Була би хоч якась там журналістська віза...

Час ішов, лоу-кост став чимось звичним, ціни піднялися, за 100 гривень дулю з маком тобі вже, а не Осло, і по-троху народ почав задумуватися, чи не варто заплатити більше за традиційний комфорт, надто ж, коли платиш не ти. І тільки коли подорож оплачується із твоєї власної кишені, українська раховитість штовхає на практичний вибір: потерплю на лоу-кості. І для одних це “потерплю” стосується нікудишньої й дорогої їжі на борту (склянка чаю з пакетика - 22 грн), для когось - того факту, що сидіння разом із друзями чи родиною ліпше закріпляти грошово (фіксоване місце - за окремий тариф), а для мене це терпіння - додаткова розкішна можливість маленьких антропологічних досліджень.

Пасажири лоу-костових авіаліній дуже кумедні. Подібні на пасажирів маршруток. Вони так само штовхаються, товпляться, намагаються влізти поперед батька в пекло, не пропускають уперед ближнього за жодних умов і наступають одне одному на ноги, (хоча ж місць у літаку вистачить кожному - такого западла, як у маршрутці, навіть у найдешевших перельотах не буває, люди, до крісел пришпилять всіх!)

Ні, таки більше українські лоу-костери подібні на пасажирів поїздів міжобласного слідування. От я заходжу, питаю, чи вільне місце біля вікна, і дядько-сусід радо каже, що так, а жіночка, що з ним через ряд, радить дєвушка, а прайдітє па салону, там же єщьо єсть дальше свабодниє. Мені якось не зрозуміло, чого мені кудись сунутися, якщо тут два вільних місця, і я під зизіння тітоньчиного схарапудженого ока і під задоволене хихотіння її вусатого компаньйона пробираюся до вікна, вже плануючи поділитися з ним бутербродом, котрий мені зробила турботлива мама з собою. Запхала навушники в вуха, трохи подрімала і...

О Господи!!! Пресвятая Укрзалізниця! Що це так тхне плацкартом?! Відкриваю очі: ні, це не шкарпетки. І не чиїсь, вибачте, неконтрольовані гази: сімейка у мене по-сусідству розкладалася (не в сенсі посмертно, в сенсі розкладала на відкидних столиках тормозки: судочок з буженинкою, батон нарізний, ковбаска, вінігрєтік, майонез (!!!!), вінішко в пластикових стаканчиках (ха-ха, ну звісно ж, безалкогольний рейс). Мій бутерброд не мав тут жодного шансу на конкуренцію. І незручність же в тому, що мені тепер доведеться якось ввічливо відмазуватися від спроби щирих українців пригостити мене цією... Не вельми здоровою їжею.

Тільки от дарма боялася: сімейство жувало, чавкало, сипало кришками і лило пересмаженою олією, ніскілечки на мене не зважаючи. І нарешті мені стало зрозуміло, чого тета-мать сімейства так настирно мені рекомендувала пройти далі салоном: боялася, що я попрошу відкусити. Га-га-га! Ну і з тієї ж причини, певно, так сильно висадилася, коли я, не можучи терпіти поїздового смороду, випхала свою дупу з крісла й пішла в салон літака, попутно дуже щиро побажавши їй "смачного".

Тьотя зробила лице імені “ні пяді радной зємлі”, сердешна, і ні пари з вуст, тільки очі підозрілі, круглі й роздратовані. Хто зна, може, просто слова такого у житті не чула. Йой, цьоцю моя солодка… Та я не те що від вашого їдла би відмовилася, я і свій бутерброд тепер тиждень не їстиму, та й взагалі вегетаріанцем не довго стати, коли перед очима в тебе такий екземпляр "української степової" в дії - у медитації над свининою... Не дурний був той, хто сказав: “Ми є те, що ми їмо”.

Чи варто додавати, що ця сімейка (дівчинка-підліток у свої тринадцять вже точна копія дебелої матусі з попливлим лицем) в аеропорту п’яно верещала і рвалась першою до віконця прикордонників, а відтак жінка-годувальниця ще й фліртувала з каталанським хлопцем у погонах: “Да, ана - Катєріна, а я - Маріна, Ма-рі-на!!!”

Теж мені, здивувала, скажете ви, наче ми такого не бачили. Бачили-то бачили, але ж однаково феномен цікавий. Хоча й не надто автентичний. Попадає під гриф ”Пост-совок = неосовок”.

І звідки в пост-совків (а надто в тих, котрі у свої двадцять з хвотиком його й не нюхали, того совка, а мікро-чіп передали батьки, як сімейну брошку і набір рибок в серванті) така любов до... Тілесної близькості? Я про те, що коли я, приміром, залишаю між моїм попередником у черзі дистанцію один метр, аби не хухати людині в потилицю, яка-небудь молода жіночка хутко вскочить переді мною-лошицею, та ще й бой-френда з клунками притягне, і ще двох героїв шопінгу: “Льоша, всє сюда!!!" (При цьому я в черзі остання...)

- Але чого вони це роблять? - щиро дивується мій каталанський приятель, проводячи мене на літак тиждень по тому. - Їм же так само доведеться чекати зараз нагорі в черзі до паспортного контролю, а потім ще й біля виходу на посадку...

(Добре, що він не бачив, як мої співвітчизники намагаються бігти аеродромом поперед батька в пекло, під голосний свист службовців аеропорту - так, аби обігнати всіх лохів у черзі й першим забігти в обітований салон.. Я би тоді точно від сорому згоріла, як шмат хліба у дешевому тостері).

Ну і ще добре, що він не летів разом зі мною до Києва й не бачив, як люди (котрі, до речі, лише на українських і російських рейсах аплодують, щойно літак торкнеться шасі землі, не знаючи, що більшість аварій стається якраз під час гальмування, а я собі уявляю, як схрещує пальці в цей момент пілот), підриваються на ноги й заходяться діставати з полиць свої клунки, коли літак ще їде повним ходом, як репетують в телефони "Да, Саньок, я прілєтєл уже!", щойно їх попросять не вмикати телефони до виходу з літака, як лишають по собі свинюшник, бо ж всьо і так уплочєно, і як вважають за найбільше приниження власної людської гідності зупинитися в проході, аби хтось зміг вийти перед тобою зі свого місця...

Ех, єдиний, хто зупинився у цьому стихійному лихові - лавина в проході літака - аби випустити мене, миршаву, з мого місця на вихід, був якраз іноземець. "Зіпсований" поколіннями феміністок, західний буржуй-індивідуаліст... Видно, розумів просту й логічну річ: автобус, що повезе в аеропорт, однаково дочекається усіх.

Куда спєшим, савєцкіє таваріщі?.. Догнати й перегнати? А кого?..

П.С. І все ж немає сили, здатної відбити в мене бажання подорожувати. А буде більше вільного часу - поїду на велосипеді. Що мені - якихось там 3000 км? І аудіокнига "Так казав Заратустра" у плейєрі...

Francisco Solano
Сообщения: 24
Зарегистрирован: 13 янв 2012, 21:42

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение Francisco Solano » 03 мар 2012, 08:38

Карпа завжди цікаво пише. Чи існує україномовна література парагвайських українців?

Аватара пользователя
unamarmota
Сообщения: 1665
Зарегистрирован: 18 май 2011, 17:20
Откуда: Асунсьон - Парагвай
Контактная информация:

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение unamarmota » 03 мар 2012, 09:55

Francisco Solano писал(а):Карпа завжди цікаво пише. Чи існує україномовна література парагвайських українців?
Существует ли в Парагвае литература на украинском языке для парагвайцев? Хм... :sorry
Не знаю. Не видел и не слышал, хотя в Энкарнасьоне, говорят, есть и газетка какая-то на украинском и ФМ-радиостанция. Литература - вряд ли...
Наверняка есть какие-то библиотечки украинской литературы, как частные, так и при общественных организациях, при украинских церквях, наконец... Насколько они пополняются образцами современной украинской литературы и поэзии - не знаю.
Уверен, что в Парагвае вряд ли даже слышали о стихотворении Виничука "Убий підораса". :nea
Может быть - и слава Богу? :yes

Аватара пользователя
olega
Site Admin
Сообщения: 188
Зарегистрирован: 22 ноя 2010, 13:46
Откуда: Москва - Асунсьон
Контактная информация:

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение olega » 17 мар 2012, 09:58

В сети появился фильм "Парагвайский гамак", который был представлен на первой странице этой темы, С РУССКИМИ ТИТРАМИ !!!
http://www.youtube.com/watch?v=ij7Od1Xj60w

Аватара пользователя
unamarmota
Сообщения: 1665
Зарегистрирован: 18 май 2011, 17:20
Откуда: Асунсьон - Парагвай
Контактная информация:

С Михаилом Михайловичем по жизни

Непрочитанное сообщение unamarmota » 19 янв 2013, 11:18

С Михаилом Михайловичем по жизни!

Изображение
Лучшее алиби - быть жеpтвой.
Лучше маленький доллар, чем большое спасибо.
Лучше обед без аппетита, чем аппетит без обеда.
Лучше семь раз покрыться потом, чем один раз инеем! (парагвайская мудрость :smile )
Лучше длинная живая очеpедь, чем коpоткая автоматная.
Лучше с трудом заниматься любовью, чем с любовью заниматься трудом.



Пешеход всегда прав. Пока жив.
Главное - не перейти улицу на тот свет.
Красиво жить не запретишь. Но помешать можно...
Не водите машину быстрее, чем летает ваш ангел-хранитель.
Перебегал улицу на красный свет и был сбит встречным пешеходом.
Я слишком быстро вожу машину, чтобы переживать из-за холестерина!
Любого автомобиля хватит до конца жизни, если ездить достаточно лихо.



Чем удобряли, то и выросло.
Все люди братья, но не все по разуму.
Лучше пузо от пива, чем горб от работы.
Лысина - это полянка, вытоптанная мыслями.
Ученье - свет, а неученье - приятный полумрак.
Мысль только тогда мысль, когда ее головой думают.
Мало знать себе цену - надо еще пользоваться спросом.
Если вам долго не звонят родственники или друзья, значит у них все хорошо.



В историю трудно войти, но легко вляпаться.
Как трудно ползти с гордо поднятой головой!
Одна голова - хоpошо, а с туловищем лучше.
Обидно, когда твои мечты сбываются у других!
На своих ошибках учатся, на чужих - делают карьеру.
Лотерея - наиболее точный способ учета количества оптимистов.
Воспитанный мужчина не сделает замечания женщине, плохо несущей шпалу.
Высшая степень смущения - два взгляда, встретившиеся в замочной скважине.



Автоответчик Калашникова.
Все идет хорошо, только мимо...
Пусть лучше над тобою смеются, чем плачут.
Пока семь раз отмеришь, другие уже отрежут.
Труднее всего человеку дается то, что дается не ему.
Мало найти свое место в жизни, надо найти его первым.
Если человек знает, чего он хочет, значит, он или много знает, или мало хочет.



И тогда он взял нож и застрелился.
Если человека нельзя купить, то его можно продать.
В любом из нас спит гений. И с каждым днем все кpепче...
Мыслить так трудно, - поэтому большинство людей судит.
Чем больше смотрю в зеркало, тем больше верю Дарвину.
Чтобы начать с нуля, до него ещё надо долго ползти вверх.
Ну пробил ты головой стену... И что ты будешь делать в соседней камере?
Микробы медленно ползали по телу Левши, с трудом волоча за собой подковы...



Нашедшего выход затаптывают первым!
Из двух зол я выбиpаю то, какое pаньше не пpобовал...
Не нужно бежать от снайпера, только умрешь уставшим.
Экипаж прощается с вами и желает вам приятного полета....
Много хороших людей на свете.. Но на том свете их больше...
Ничто так ни ранит человека как осколки собственного счастья.
В жизни всегда есть место подвигу. Надо только быть подальше от этого места.
Положительные эмоции - это эмоции, которые возникают, если на все положить...



Какая крыша не любит быстрой езды?
Пришел - спасибо, ушел - большое спасибо...
Каждый человек по-своему прав. А по-моему нет.
Чтобы я увидел тебя на костылях, а ты меня одним глазом!
Все великие давно уже умерли, да и мне что-то нездоровится..
Никогда не преувеличивайте глупость врагов и верность друзей...
Помню, у меня в 43-м так ноги болели!.. а купил 45-й и нормально..
Чтобы спасти тонущего, недостаточно протянуть руку - надо, чтобы он в ответ подал свою.



Как жаль, что вы наконец-то уходите...
Рожденный ползать - везде пролезет.
Встретили меня по одежке, проводили тоже плохо...
Идея пришла в его голову и теперь упорно ищет мозг.
Я бесконечно уважаю чудовищный выбор моего народа.
У одних оба полушария защищены черепом, у других - штанами.
Друзья познаются в беде, если конечно их удается при этом найти.
Дул такой сильный ветер, что сигареты выворачивало вместе с зубами...



У него не лицо, а объект для внутримышечных инъекций
Удача улыбается смелым... А потом долго ржет над ними!!!
Легкомыслие - это хорошее самочувствие на свой страх и риск
Для мании величия не требуется величия, а вполне хватит мании.
Добpо всегда побеждает зло, значит, кто победил, тот и добpый.
Только в день рожденья узнаешь, сколько в мире ненужных вещей .
Смех без причины - признак того, что вы или идиот, или хорошенькая девушка.
Люди делятся на тех, на кого можно положиться и на тех, на кого нужно положить.



Костюм "Евы" ей очень идет, только ушить нужно кое-где.
Некоторые выглядят храбрыми, потому что боятся убежать.
Жизнь - как рояль: клавиша белая, клавиша черная... крышка.

Он лег в постель и уснул изо всех сил.
:yahoo

Аватара пользователя
unamarmota
Сообщения: 1665
Зарегистрирован: 18 май 2011, 17:20
Откуда: Асунсьон - Парагвай
Контактная информация:

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение unamarmota » 06 май 2013, 05:36

Знали ли вы до сегодня, что есть двухспальные гамаки?
17550560700745249271.jpg
17550560700745249271.jpg (42.2 КБ) 6141 просмотр
В Парагвае - есть! Парагвай - страна гамаков!
:yes

Andres
Сообщения: 150
Зарегистрирован: 19 май 2011, 18:32

Re: Гамак в патио

Непрочитанное сообщение Andres » 07 май 2013, 15:05

Да нет сам по себе гамак это неплохо,а двухспальный вообще супер,но он скорее для счастливых любителей ничегонеделанья,а не для персон вроде меня,у которых вечно шило в одном(сами знаете в каком :lol )месте.Боюсь,я в нем пяти минут не протяну...даже с терере.Вещь скорее всего удобная,но если привыкнешь потом и не выползешь.А хочется всюду успеть и никуда не опоздать!Спать категорически подолгу не люблю,просто не могу дрыхнуть по восемь-десять часов.Четыре,пять-все,баста!Иначе всю жизнь проспишь.Короче,любому сладкому сну предпочитаю пусть тривиальную,пусть обыденную,но явь.Это скорее мое "политическое кредо".А вообще не против гамаков,даже за.Но мне надо пожесче стелить чтобы мхом не зарасти...инеем не покрыться,если по Жванецкому. :smile

Ответить

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 1 гость

cron
Яндекс.Метрика